Підсумки проведення XХ Міжнародної науково-практичної конференції «Наукові проблеми господарювання на макро-, мезо- та мікроекономічному рівнях».
14 квітня 2022 року в Одеському національному економічному університеті в дистанційному форматі відбулася XХ Міжнародна науково-практична конференція «Наукові проблеми господарювання на макро-, мезо- та мікроекономічному рівнях».
Співорганізаторами та учасниками конференції були науковці 35 наукових установ та закладів вищої освіти України та зарубіжжя.
На пленарному засіданні, яке відбулося у Zoom-форматі, Ректор ОНЕУ, доктор екон. наук, професор Ковальов А.І. привітав учасників конференції та зазначив, що конференція відбувається в дуже складний та трагічний час для нашої країни, в умовах агресії Російської Федерації, але наш народ стійкий і наші збройні сили поступово наближають нашу перемогу. Не зважаючи на воєнний стан, для дистанційної участі в конференції зареєструвалося більше ніж 250 учасників із ЗВО України та зарубіжних країн. Конференція покликана консолідувати наших науковців та фахівців навколо вирішення економічних проблем, які постають в цих складних умовах.
У вступній промові було надано оцінку науковому потенціалу ОНЕУ в контексті участі у відновленні економіки регіону в повоєнний час. Зазначено, що науковці ОНЕУ не стоять осторонь у вирішенні проблем, які наразі постають перед регіоном, університет плідно співпрацює з Одеською обласною державною адміністрацією. Було визначено ключові напрями співпраці вчених університету з різними науковими закладами України та зарубіжжя при розробці та імплементації «Стратегії відновлення економіки Одеської області в повоєнний час».
Долучитися до розробки поставлених завдань можуть як окремі науковці, аспіранти, докторанти, так і наукові колективи різних ЗВО України та зарубіжжя. Пропозиції, які будуть надані науковцями за підсумками конференції можуть бути покладені в основу вищезазначеної стратегії.
Вважаю за необхідне зосередити Вашу увагу на питанні – яким може бути бачення місії Одеського регіону в повоєнний час? Одещина має унікальну складову розміщення, коефіцієнт транзитності Одеського регіону найвищий в Україні і наразі він підвищується завдяки тому, що чотири порти, які базуються на Дунаї, можуть бути хабами транспортно-логістичної складової діяльності України з відновлення економіки. Це дуже важливо, оскільки Одеський регіон може стати плацдармом для розбудови економіки України в повоєнний час.
Головними стратегічними цілями для відновлення економіки Одеського регіону визначено такі:
- Створення потужної транскордонної логістичної інфраструктури. Відбудова та будівництво нового житлового фонду.
- Гарантована продовольча безпека. Підтримка та розвиток агропереробної індустрії. Сприяння експорту продукції з високим ступенем доданої вартості.
- Забезпечення розвитку конкурентоспроможних підприємств оборонної промисловості, машинобудування, альтернативної енергетики та енергозбереження.
- Розвиток малого та середнього підприємництва. Створення нових робочих місць та адаптація роботодавців під вимоги та потреби повоєнного господарювання в умовах діджиталізації.
- Створення умов для диверсифікованого відновлення працездатності робітників, розвиток туризму та рекреаційної діяльності.
Привітав учасників конференції також проректор з наукової роботи, доктор екон. наук, доцент Літвінов О.С. У промові було зазначено, що кожен із нас на своєму місці має зробити все можливе, щоб допомогти нашій країні у боротьбі з агресором. Тому ми як науковці у першу чергу маємо докласти зусилля до розробки наукового підґрунтя для майбутнього відновлення та функціонування у нинішніх важких умовах економіки нашої країни.
На пленарному засіданні також були заслухані доповіді наступних науковців:
Варналія З.С., доктора екон. наук, професора кафедри фінансів Київського національного університету ім. Т. Шевченка, Заслуженого діяча науки і техніки України за темою «Соціальна безпека людини в умовах війни».
У доповіді було визначено та розкрито наслідки війни як масштабного структурного шоку для економічної та соціальної безпеки України. Зроблено акцент на те, що в умовах війни, поглиблення глобальних викликів посилюється роль і значення подальшого розвитку безпекології, як науки про захист інтересів. Надано авторське визначення понять «соціальна безпека держави» та «соціальна безпека людини», розкрито основні елементи системи соціальної безпеки. Було зазначено, що полісистемність поняття соціальної безпеки свідчить про збалансованість існування людини в політичній, економічній, соціальній, психологічній, культурній, інформаційній, демографічній, екологічній та інших сферах суспільного життя. Визначено та проаналізовано: основні чинники, що посилюють актуальність проблеми соціальної безпеки України; загрози критичного стану соціальної безпеки України; цілі та завдання соціальної безпеки України в умовах війни та повоєнний час; інституціоналізацію соціальної безпеки тощо. Особливу увагу було звернуто на відбудову України, яка відкриває (має відкрити) унікальну можливість модернізувати країну та убезпечити її майбутнє. Зокрема, акцент зроблено на соціальне забезпечення та зайнятість, відбудову соціальної інфраструктури та пріоритети зміцнення соціальної безпеки людини в Україні.
Фіалковської А.А., кандидата екон. наук, доцента кафедри економіки, права та управління бізнесом ОНЕУ, докторанта, за темою «Розвиток підприємництва та покращення бізнес-клімату на мезо- та макрорівні».
У доповіді було зазначено, що підприємництво є однією із рушійних сил розвитку економіки країни. Розвиток підприємництва є необхідною умовою формування конкурентного середовища, забезпечення соціально-економічного розвитку будь-якої країни в цілому та окремих її адміністративно-територіальних утворень. Підприємницька діяльність є каталізатором економічного розвитку та зростання, сприяє структурним змінам в економіці, зокрема, створенню нових робочих місць, покращенню якості та ефективності праці, раціональному використанню ресурсів. Але попри провідну роль в стимулюванні економічного розвитку держави, в Україні наразі не сформовано ефективного середовища для функціонування суб’єктів підприємництва, зокрема, ще наявний певний надмірний регуляторний та бюрократичний тиск на них. Має місце недосконалість інституціонального забезпечення і обмеженість інструментів державної підтримки їх розвитку, невідповідність взаємодії держави, бізнесу та суспільства в аспекті формування державної політики у сфері підприємництва. Усе це, поряд з іншими чинниками, призвело до суттєвого зменшення кількості суб’єктів малого підприємництва за останні роки та поглиблення фінансово-економічної нестабільності в нашій країні. Саме тому особливої уваги набуває формування конструктивних пропозицій щодо вдосконалення державного регулювання суб’єктів підприємництва в Україні, зокрема на основі розроблення інституціонально-інфраструктурного підґрунтя забезпечення їх стійкого розвитку. Серед найбільших перешкод для ведення бізнесу в Україні за оцінками суб’єктів підприємництва є значний податковий тиск, корупція, бюрократія та надмірна зарегульованість певних процесів, низька купівельна спроможність, викликана зокрема й інфляцією, недосконале законодавство та ін. Стимулювання підприємницької діяльності набуває високого значення, за роки незалежності відбулося багато позитивних зрушень, було підтримано багато законодавчих ініціатив, програм та стратегій розвитку, а також діджиталізація підтримки бізнесу. Найбільш вдалим прикладом механізму підтримки суб’єктів підприємництва для України є той, що застосовується в США, тому що там майже повністю відсутній державний сектор у сфері виробництва і вони використовують такі інструменти, як контрактні системи залучення приватного бізнесу до вирішення поточних та стратегічних задач розвитку країни.
Коцюрубенко Г.М., кандидата екон. наук, доцента кафедри фінансів ОНЕУ, докторанта, за темою «Фінансові виміри та передумови формування соціальної нерівності в Україні».
У доповіді було зазначено, що ситуація, яка склалася на території України під час воєнних дій уже зараз свідчить про значні проблеми в економіці. Враховуючи це, можна стверджувати про негативні наслідки для матеріального та фінансового стану населення України та акцентувати увагу на ролі держави у цих процесах. Важливо оцінити поточну ситуацію та тенденції, аби розробити стратегію відбудови країни.
З точки зору економічного дослідження соціальна нерівність знаходить свій прояв у кількісному вимірі майнового розшарування та якісних дослідженнях рівня життя населення. Українська практика формування соціальних гарантій та показників, що дають змогу дослідити зміни майнового стану населення, демонструють значні дисбаланси на етапах законодавчого визначення та подальшого використання для виміру майнового стану. Відмінною особливістю розбудови ринкової економіки в Україні тривалий час залишається поляризація та значна диференціація доходів. Одним із компонентів показників, що використовуються для проведення дослідження соціального розшарування в контексті його якісних характеристик, є показник життя населення країн. Їх розраховує міжнародний проєкт Membo, який щороку оцінює якість життя за такими показниками як клімат, рівень забруднення навколишнього середовища, купівельна спроможність населення, ціни на житло, дохід. Як свідчать тенденції зміни місця України у рейтингу, за останні п’ять років за показником «якість життя» спостерігається наявність висхідної динаміки, що свідчить про формування несприятливого стану розвитку населення в цілому щодо якості життя. Проведення соціальної політики в умовах ринкової економіки має орієнтуватися лише на підтримку для населення та не перетворюватися на джерело стабільного та постійного доходу. У дослідженні параметрів диференціації, стратифікації населення джерела та розмір доходів є найбільш вагомим показником прояву. Визначені тенденції щодо стану майнового розшарування, структура, залежність населення від державної фінансової підтримки, формують стан речей, такий, що поглиблює соціальну нерівність, більш того, є наслідком особливостей інверсійного типу накопичення капіталу. За таких обставин соціальні протиріччя ускладнюються нерозвиненістю внутрішнього ринку всередині держави та сприяють перетворенню країни лише на сировинний придаток. Значна диференціація щодо можливостей доступу до певних благ і нерівності у розподілі доходів сигналізують про низьку ефективність функціонування забезпечення саме соціального розвитку. Соціальний захист є важливим для країни, яка обрала європейську соціально орієнтовану модель розвитку. Проведене дослідження свідчить, що ті витрати, які здійснювалися на соціальний розвиток в контексті сприяння якості життя, були низько ефективними. Поряд з цим, пріоритетність даного напряму є дедалі очевидною, і держава наразі буде звертати більшу увагу на ті зміни, які відбулися, та потенційні проблеми які можуть виникнути в країні. Необхідність врахування змін, обумовлених подіями сьогодення, що постали перед українським суспільством, визначає необхідність розробки фінансової політики, що буде сприяти нівелюванню руйнівних наслідків відбудови українського суспільства та забезпечення добробуту населення в контексті тих глобальних процесів, які відбуваються в світі, та які має враховувати Україна, та можуть стати потенційним рушієм розвитку, зокрема, щодо новітніх напрямів, це людського капіталу та економіки знань.
У пленарному засіданні конференції у Zoom-форматі взяли участь понад 100 вчених та науковців закладів вищої освіти та наукових установ України та зарубіжних країн.
Згідно з програмою конференції відбулися секційні засідання у Zoom-форматі, на яких було заслухано доповіді та повідомлення науковців відповідно до пріоритетних напрямків наукових досліджень університету:
І. Формування сучасного мислення як чинника державотворення.
ІІ. Глобальні трансформації та розвиток національних соціально-економічних систем.
ІІІ. Регіональні проблеми розвитку реального сектора економіки.
ІV. Сучасні інформаційні системи й удосконалення методів аналізу та прогнозування економічних ситуацій.
Загальна кількість науковців, викладачів, аспірантів та здобувачів, які взяли участь в конференції (в тому числі секційних засіданнях) склала більше ніж 250 осіб (в т.ч. 5 науковців із зарубіжних країн).