Історія інформаційно-обчислювального центру ОНЕУ
Особлива увага в Одеському інституті народного господарства (ОІНГ) приділялася використанню електронної інформаційної технології в навчальному процесі та наукових дослідженнях. Перший комп’ютер “МІНСЬК – 22″ 731” був отриманий інститутом в 1969 році. У зв’язку із закінченням пусконалагоджувальних і монтажних робіт на ЕОМ на кафедрі “Бухгалтерські машини і механізація обчислювальних завдань”, яку очолював Омаров О. Г., наказ по ОІНГ № 221 від 30.04.1970 року була організована лабораторія електронно-комп’ютерної техніки. Керівництво було доручено Могилеверу. Начальником машини було призначено Бондаренка. Завданням лабораторії було забезпечення успішного використання комп’ютерів у навчальному процесі, для виконання дипломної та курсової роботи, утримання наукового сектору та науково-дослідної лабораторії, а також вирішення завдань АІС “Абитурієнт” та “Зарплата” для інших навчальних закладів, які здійснювалися лише в ОІНГ.
У 1975 році інститут отримав комп’ютерну систему ЄС-1020 третього покоління, інженерно-технічний персонал науково-дослідної лабораторії та програмістів-комп’ютерників направили на Мінський комп’ютерний завод, де вони пройшли піврічну перепідготовку. Лабораторію очолив керівник нової ЕОМ М. Щербаков. На той час лабораторія, оснащена двома комп’ютерами, певною мірою задовольняла потреби інституту.
У 1977 році на кафедрі обчислювальних машин і комп’ютерного програмування, якою керував Є. М. Сурков, наказом № 221 від 4 квітня 1977 року була створена інформаційно-обчислювальна лабораторія (ІОЛ), яку очолив Ф. М. Дозорець.
1 грудня 1980 року, відповідно до наказу Міністерства освіти СРСР № 80 від 30.01.1980 р. “Про затвердження типового положення про обчислювальний/інформаційно-обчислювальний/ центр вищого навчального закладу”/, а також наказу Мінвуза УРСР № 488 від 03.09.1980 “Про затвердження мережі обчислювальних центрів Мінвуза СРСР”, наказом ректора по ОІНГ № 860 від 11.05.1980 р. інформаційно-обчислювальна лабораторія була виділена в самостійний підрозділ інституту – Інформаційно-обчислювальний центр (ІВЦ). Його керівником було призначено А. А. Левицького, який працював на цій посаді з 1980 по 1988 рік, та з 1993 по 2011 рік. ІВК очолювали також Забара (1988-1989), Бідюк (1990-1991), В. Н. Чубарєв (1991-1993).
При ІВК була створена вчена рада, яку спочатку очолював Ю. П. Ус. Рада мала забезпечити науково-методичне керівництво центром. За час роботи ради її очолювали Ахламов А.А, Стороженко В.А.
У 1985 році ОІНГ отримав третю ЕОМ ЄС. Того ж року керівництво центру та його рада запровадили комп’ютерне навчання для учнів усіх форм навчання у 1985 році. На базі ІВС також було забезпечено обов’язкове навчання комп’ютерної грамотності для всіх викладачів і співробітників університету, що дозволило значно розширити використання комп’ютерів у навчанні та дослідженнях.
У зв’язку з технологічною революцією в індустрії персональних комп’ютерів (ПК), в 1992 році всі великі ЕОМ, які морально застаріли, були демонтовані. На зміну їм прийшли десятки нових ПЕОМ. Сфера відповідальності ІОЦ була значно розширена, яка тепер охоплює не тільки сам ІОЦ, але і всі навчальні заклади, де знаходяться ПЕОМ. Сьогодні університет має понад 400 ПЕОМ, які розташовані в 30 навчальних залах, на кафедрах і в дослідницькому секторі. Комп’ютери стали необхідним інструментом не тільки для проведення лабораторних і науково-дослідних робіт, але і для умовно поглибленого вивчення дисциплін, в цілому готуючи сучасного фахівця. Сьогодні комп’ютерні технології в навчальному процесі використовуються не тільки спеціальними, а й гуманітарними кафедрами.
ІОЦ став важливим науково-методичним центром університету. На його базі тривають курси перепідготовки вчителів, програмістів та операторів. І це зрозуміло, адже в сучасних умовах тільки шляхом регулярного підвищення кваліфікації можна встигати за вимогами швидкого прогресу в області ПК-пристроїв, математичного забезпечення персональних комп’ютерів які постійно ускладнюються.
У січні 2012 року згідно з рішенням вченої ради від 19 грудня 2011 року (протокол № 4) наказом ректора ОНЕУ від 27 січня 2012 року № 14 ІОЦ були реорганізовані в Центр інформаційних технологій (ЦІТ).
З липня 2013 року наказом Ректора ОНЕУ № 90/І від 6.06.2013 р. на підставі рішення вченої ради від 25.12.2012 (протокол № 4) Відділ навчально-інформаційного забезпечення освіти (раніше ТСО) було приєднано до Центру інформаційних технологій.
З 1 травня 2016 року наказом ректора ОНЕУ № 45/І від 28.04.2016 року Центр інформаційних технологій було перейменовано на інформаційно-обчислювальний центр.
Керівники лабораторіі, керівники машин, керівники центрів
Наукові керівники
ТВ центр
Одним із перспективних напрямів технологізації навчального процесу стала розробка та використання навчальних телевізійних комплексів. Порівняно з проекційним обладнанням (діапроектор, слайд-проектор і кінопроектор телебачення відрізняється рядом корисних переваг.
Це, перш за все, простота підготовки демонстраційного матеріалу, можливість відображення фрагментів безпосередньо з книг і довідників, усунення необхідності затемнення аудиторії. Навчальний матеріал може бути модифіковано, доповнено і виготовлено під час демонстрації простими графічними засобами. За допомогою телевізійної системи можна змінювати розмір зображення, перетворювати статичну картинку в динамічну, перетворювати зображення з негативної в позитивну і використовувати бігучу строку. Однак, незважаючи на очевидні переваги і можливості телевізійної апаратури, її використання піддається чималим труднощам, головним чином наявності психологічного бар’єру, відсутності необхідного досвіду і навичок у створенні і експлуатації цієї апаратури.
Для вирішення цих задач в нашому інституті було створено телевізійний навчальний центр. 30 червня 1974 року наказом ректора він розпочав свою історію. На початку свого створення телевізійна система була спроектована таким чином, що інформація доставлялася глядачам зі студії, де знаходився лектор. Тоді було вирішено завдання допомогти студенту в збільшенні потоку інформації, оскільки відсутність зворотного зв’язку в ланцюжку викладач-техніка-студент не сприяла ефективному вирішенню цієї проблеми. В результаті спеціальних досліджень в університетах країни була розроблена система, за якою в класі було об’єднано вчительське, студентське та телевізійне обладнання. Телекамера розташовувалася на дошці, вчитель періодично підкладав під камеру навчальні матеріали і учні записували інформацію з екранів телевізорів.
Заслугою співробітників освітнього телебачення нашого ВИШу було те, що в партнерстві з ЛФЕІ була розроблена система комплексного використання всіх технічних засобів на базі телевізійного обладнання. Це дозволило, перш за все, модернізувати робоче місце викладача. Встановивши телевізійну камеру і монітор з пультом управління на столі викладача, вдалося модифікувати хід самої телелекції. Учитель почав записувати лекцію під камеру замість дошки. За допомогою пульта він також міг самостійно вмикати слайди і кіноматеріали центрального телебачення. По-друге, сама аудиторія звільнялася від різного проекційного обладнання, а вчитель справлявся, не затуляючи аудиторію і допоміжний тренінговий персонал. Все технічне обладнання було зосереджено в апаратному телецентрі, а його персонал готувався до кожної конкретної лекції.
З’явився новий методичний напрям – створення телевізійного відеоряду (зокрема, розробка та створення курсів телевізійних лекцій). Співробітники лабораторії освітнього телебачення, очолюваної її незмінним керівником Р. Н. Винником, взяв на себе методологічну розробку відеоряду. Створено набори лекцій з математики та економіки. Р. Н. Винник у 1986 році опублікував монографію: “Навчальне телебачення в університеті”, брав активну участь у методичних розробках з активізації процесу викладання в різних педагогічних виданнях. З кінця 90-х освітнє телебачення, що використовує технологічний прогрес, використовує кольорові зображення, мультимедійну проекцію та комп’ютер. Інститут мав дві аудиторії, обладнані кольоровими камерами, відеореєстраторами, комп’ютерами та моніторами, а також три аудиторії з мобільними мультимедійними проекторами. З появою потужних комп’ютерів стало можливим знімати та збирати навчальні матеріали, які покращують читання лекцій та ії практичне застосування в ділових іграх. У червні 2004 року навчальному телецентру університету виповнилося 30 років. Пізніше телецентр став частиною інформаційно-обчислювального центру. У колективі багато десятиліть працювали кваліфіковані інженери і техніки: Мозес Б.Г. , Сиденко А.Н., Спірін Ю.А. і Бєлєнький Е. С.